Історія

Злиття річок Хямін і Пох'янкангас з їхніми хребтами та водними шляхами змусило стародавнього мешканця пустелі вирішити, що саме тут він побудує свою хатину. У струмках був лосось, а в лісах — дичина.

У Канкаанпяя є сліди людей ще в кам’яному віці. У 1500 столітті, під час правління Густава Вази, в регіоні почали виникати постійні поселення. Першими володіннями були людські ліси, тобто ділянка землі, яку людина могла обійти і позначити за день.

Найстаріші назви будинків у Канкаанпяя

Найстаріші назви будинків згадуються у шведсько-фінських документах 1560-х років: Хонко (Hongoi), Оукарі (Åkare), Пяйвіке (Päiffvä) і Керкі (Kärckij). Будинки з такою ж назвою все ще знаходяться в Канкаанпяя та більш-менш на своїх початкових місцях біля озера Руокоярві, поруч із центром міста. Назви будинків також згадуються в документах 1560-х років у Віхтелярві. Свинячий рисак (Сікала), Кулхуа (Німеччина), Пууска і Янккарі. Kankaanpää був записаний в документах як "Cancanpä".

Kyrönkankaantie і Kuninkaanlähde

Найстаріша дорога в провінції, Кюрьонканкаантіе, проходила вздовж цих канґ від Хямеенкюре до озера Нумміярві в Каухайокі. Століття тому вона використовувалася як сполучна дорога з дикою природою, а в 1600 столітті дорога була найважливішою літньою дорогою Фінляндії між Південною Фінляндією та Остроботнією. Це була військова дорога, а також торговий шлях. Король Швеції-Фінляндії також двічі відвідував регіон Канкаанпяя. Густав II Адольф подорожував з Ілмайокі до Хямеенлінни через Канкаанпяя в 1614 році, а 17 липня 1752 року король Адольф Фредерік зупинився, щоб напоїти своїх коней та поїсти в Кунінкаанляхте, яка була названа на честь цієї події.

Відео, створене Товариством Kankaanpää про Kyrönkankaantie:

Парафія Канкаанпяя

Парафія Канкаанпяя була заснована як проповідницька парафія в материнській парафії Ікаалінен у 1756 році, як каплиця в 1759 році, а імператорським указом як власна парафія в 1841 році. Церква Канкаанпяя була освячена 9 червня 1839 року, а проект церкви був розроблений керівником громадських будівель країни. Йоганн Карл Людвіг Енгель, чиї роботи включають Гельсінський кафедральний собор та центр міста в стилі ампір. У середині 1800 століття в Канкаанпяя проживало лише 3000 мешканців, і оскільки церква була побудована для 1300 вірян, її вважали занадто великою для того часу.

Зростання населення та вплив посушливих років

Однак населення Канкаанпяя швидко зростало, що значною мірою було пов'язано з розвитком дорожньої мережі. Канкаанпяя належала до торгової зони Турку до 1840-х років, поки не була побудована дорога до Порі та не почалася так звана «дощата ера» Північної Сатакунти. Порі мав найбільший торговий флот у Фінляндії, який перевозив дощаті товари по всьому світу, а ліси тут були багаті на деревину. Канкаанпяя також був важливим транзитним пунктом для перевезення деревини з Хямеенкюре, Ікаалінена, а після завершення будівництва дороги — також з боку Паркано.

У голодний 1866 рік населення вже становило близько 5600 осіб. Однак голод 1866 року та «літо без літа» наступного року до літа 1868 року скоротили населення більш ніж на одну п'яту. Є інформація від 1867 року, що кінні перегони все ще проводилися на льоду озера Руокоярві в червні. Однак Канкаанпяя пережило голодні роки зі значно меншими втратами населення, ніж багато інших міст, значною мірою завдяки тому, що сільське господарство регіону в той час було дуже орієнтоване на тваринництво, і навіть у голодні роки з полів та природних лук можна було зібрати достатньо сіна, щоб дітям не доводилося повністю обходитися без молока протягом довгих зим.