Підпис: у 1970-х роках у будинку Юхані та Марії Тарна вже проводилися виставки. Тодішній керівник міста Ену Віртанен також відвідав виставки.

 

Канкаанпяя відомий як яскраве місто мистецтва. Проте визначення міста мистецтва не відбулося відразу, а заснована в 1965 році мистецька школа викликала навіть подив у сучасників.

Народився в Канкаанпяя в 1937 році Юхані Тарна в дитинстві любив малювати. Малювання стало звичкою, і з віком мої навички розвивалися. Молодий художник-початківець закінчив навчання в Гельсінкі, а після отримання стипендії Тарна також навчався у Франції. Повернувшись до Фінляндії, він привіз із собою стиль, до якого люди ще не звикли.

– Навчаючись у Фінляндії, я вже почав схилятися до абстрактного живопису, а навчання мистецтву у Франції зміцнило моє уявлення про власний стиль. Коли я повернувся до Фінляндії, я хотів поширити хороші новини про абстрактне мистецтво серед усіх, але це було нелегко, оскільки традиційний стиль живопису був жорстким, - згадує Тарна.

Після закінчення навчання Тарна організував перший курс суто абстрактного мистецтва в Сатакунті. Під час курсу він також зустрів молодого студента з Панелії, До ягід, яка згодом стала його дружиною.

До арт-міста

У 1965 році Юхані Тарна разом зі скульптором заснував художню школу Канкаанпяя. Дистанційна тріскачка з. Мар’я Тарна почала навчання в Канкаанпяя на першому курсі школи мистецтв. Після того, як Мар’я закінчила школу, Тарни залишилися в Канкаанпяя.

У Канкаанпяя в 1970-х роках мистецтво ще не було частиною ідентичності міста. Деякі предмети мистецтва продавали, і, наприклад, від колишнього директора ринку, Від Ену Віртанена, став другом мистецтва. Віртанен також купував роботи Тарно.

– Для початківця і невпевненого в собі художника це було великою справою. Ену Віртанен також привозив гостей з Міжнародного тижня на виставки, які проходили тоді у нас вдома, що було важливо для створення іміджу мистецького міста, — каже Мар’я Тарна.

У 1970-х роках проводилися виставки як у будинку родини Тарно, так і, наприклад, у приміщенні художньої школи, яка нещодавно переїхала. Однак Канкаанпяя ніколи не був благословенний колекціонерами мистецтва. Єдиною більшою колекцією мистецтва була так звана колекція Reima, яку тодішній генеральний директор Reima Oy Хейккі Лампінен зібрані, які пізніше були подаровані місту Канкаанпяа. У цій збірці також є твори Тарно.

Колориту у вуличну сцену внесли учні школи мистецтв

Художня школа привела молодих художників-початківців до Канкаанпяя, а також додала барвистості вуличній сцені. Особливо в перші роки художньої школи художники відчували трохи головокружіння та подиву. На щастя, підтримка була знайдена, і художня школа поступово зайняла своє місце в галузі мистецької освіти по всій Фінляндії.

– Студенти художньої школи ніколи не сумнівалися, що отримають тут «те щось», – каже Юхані Тарна.

Незважаючи на те, що художники викликали подив, за словами Тарно, з дивом ніколи не було пов’язано жодної злоби. За десятиліття ставлення змінилося, і подив перетворився на гордість.

– Коли в один момент заговорили про закриття школи мистецтв, люди були шоковані. Пам’ятаю, коли хтось підійшов до мене на вулиці, щоб запитати, що залишиться від цього міста, якщо звідси забрати мистецтво та художників, – сміється Мар’я Тарна.

Я вже прив’язалася до художньої школи і художників. Хоча сьогодні гаслом міста є «тут живуть інтелект, мистецтво та добробут», Тарнат звертає увагу на важливість різноманітних прихильників. Хоча часи змінилися, професія художника багато в чому залишилася незмінною.

– Щоб досягти успіху, художнику потрібні креативність, талант і рішучість. Освіта дає художнику базові навички, але артистизм розвивається з часом, і часто доводиться займатися іншою роботою, щоб заробити на життя, резюмує Мар’я Тарна.

 

Текст і фото: Титті Валленіус

Стаття була опублікована у співпраці з регіоном Канкаанпяа.